Яким був Черняхівський край наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття: розповідь Геннадія Махоріна

Геніальний історик Житомирщини Геннадій Махорін підготував для нашого видання цікаву розповідь про Черняхівщину наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття. Яким був Черняхів у ті часи, як працювала пошта, де люди отримували медичну допомогу, коли відбувалися ярмарки та якою була тогочасна промисловість — дізнаємося з історичної розповіді дослідника.

Черняхів — волосний центр

У означений час Черняхів був волосним центром. До складу Черняхівської волості входило 16 поселень, зокрема села Вереси, Вишпіль, Забруддя (нині Забрідді), Зороків, Кам’янка, Клітище, Некраші та інші. Наприкінці ХІХ століття волосним старшиною, починаючи з 1888 року, був Кирило Коломієць, а волосним писарем із 1887 року — Оксентій Остапчук.

Пошта і зв’язок із Житомиром та Овручем

Діяла тоді у містечку поштова станція, де поштовим наглядачем служив Гаврило Варнавін. Поштова станція мала 18 коней. Пошту до Житомира відправляли по середах і суботах о 6 годині 45 хвилин, а приймали пошту з Житомира по вівторках і суботах о 20 годині 20 хвилин. Здійснювався поштовий зв’язок і з Овручем, адже через Черняхів проходила поштова дорога. На початку ХХ століття у Черняхові відкрили поштово-телеграфне відділення, де було 12 коней.

Медицина: лікаря ще не було, але діяла аптека

Наприкінці ХІХ століття жодного лікаря у Черняхові тоді ще не було. Тільки у Салах жив ветеринарний лікар Олексій Петрович Сербін. Люди обходилися лікуванням народними методами. Могли купити ліки у аптеці, яку утримував у Черняхові Антонович. На початку ХХ століття фахове медичне обслуговування населення дещо покращилося. У Черняхові медичну допомогу надавала лікарка Катерина Сологуб, а також працювала повитуха Ганна Загернюк. Діяла аптека провізора Ісаака Самуїловича Перельмутера.

Фотосалон, книжна лавка та інші можливості

Черняхів поступово ставав більш сучасним для свого часу. Тут можна було сфотографуватися у фотосалоні Йосипа Гальперіна, а книги придбати у книжній лавці Рабіновича.

Ярмарки: коли і куди їхали торгувати

З навколишніх сіл люди приїжджали до Черняхова на ярмарок. Він відбувався 2 січня, 1 березня, на другий день Покрови, 6 грудня та на Трійцю. В інші дні ярмарки проходили в інших населених пунктах. Так, у Селець на ярмарок з’їжджалися 12 січня та по понеділках після 1 квітня, 1 липня і 1 жовтня. Якщо ярмарок припадав на святковий день, його тут переносили на наступний понеділок.

Промисловість Черняхівщини: винокурні, пивоварний та парові млини

Наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття активізувалася дещо промисловість. У Верболозах (нині це частина Іванкова) діяла винокурня Марії Іскржицької. Там працювало 8 робітників, які щорічно випускали горілчаної продукції на 8 тисяч рублів. У Салах працювала винокурня М. Я. Муравйова, яку орендував М. Ф. Цихоцький. Тут 12 робітників щорічно випускали продукції на 18 тисяч рублів. У Високому діяв пивоварний завод Вебера. П’ятеро робітників виробляли тут продукції на 9 тисяч рублів.

Парові млини Черняхівщини

Молоти зерно люди їхали до парового млина співвласників Ш. Глазмана, І. Виговського і Г. Лінкевича у село Забруддя (нині Забріддя). Тут працювало 3 робітники, а продукції щороку виробляли у грошовому вимірі на 500 рублів. Або їхали до парового млина І. Розенберга і С. Митника у Черняхові. Тут 4 робітники за рік приносили виторг на 10 тисяч рублів. У Рудні працював паровий млин Г. М. Глінки. Там було 20 робітників, а прибуток становив 120 тисяч рублів. Але найбільшим був паровий млин Ю. Ю. Арндта в урочищі Черемошня. Тут 24 робітники щорічно випускали продукції на 160 тисяч рублів. За помел людина платила «мірчук» — у середньому 10 % зерна, привезеного для помелу. Цегельний завод у Черняхові

У Черняхові діяв цегельний завод співвласників І. Розенберга і С. Митника. Там працювало 2 робітники, які щорічно випускали продукції на 5 тисяч рублів.

Такою була Черняхівщина понад сто років тому — волосний центр із поштовою станцією та ярмарками, аптекою, лікаркою, повитухою, фотосалоном і книжною лавкою. Тут розвивалися винокурне, пивоварне та борошномельне виробництва, а парові млини забезпечували потреби місцевих жителів. Історія Черняхівського краю — це не лише події та дати, а й історія щоденного життя людей, їхньої праці, торгівлі, побуту та поступового розвитку населених пунктів.

Геннадій Махорін\ЧерМедіа