«А на війні він фотографував зорі»: історія загиблого черняхівця, який входив у топ-100 кращих фотографів світу

Він зупиняв мить — а війна зупинила його життя. Денис Кривий — фотограф зі світовим ім’ям, уродженець Черняхова, воїн Сил спеціальних операцій ЗСУ, який загинув у Бахмуті, рятуючи побратимів. Його світлини знають у різних країнах. Його ім’я — у переліку 100 кращих фотографів світу. Його любов — у серцях дружини та двох маленьких донечок. А його справа сьогодні продовжується — через благодійність на підтримку українських військових.

У четверту річницю великої війни — про родину, чия любов і сила вписані в історію України.

Від Черняхова — до світового визнання

Денис народився у Черняхові на Житомирщині. Навчався на історичному факультеті Первомайського інституту Одеського національного університету імені І. І. Мечникова. Був активним студентом, грав на барабанах у гурті, їздив лаборантом в археологічні експедиції від Національної академії наук України. Саме в студентські роки фотографія стала його покликанням.

Його особливо захоплювали пейзажі Національного природного парку «Бузький Гард». Він знімав світанки і грози, кам’яні схили й туман над Південним Бугом так, що глядач буквально закохувався в українську землю. Своє творче кредо сформулював просто: «Необхідність захисту життя в усіх його проявах».

Його роботи публікувалися у National Geographic Ukraine. Денис отримав престижну міжнародну відзнаку Fédération Internationale de l’Art Photographique — «Блакитну стрічку FIAP», що дозволило йому увійти до ТОП-100 кращих фотографів світу за версією Professional Photographer. Його виставки проходили у Лондоні, Києві, Одесі, Гданську, Познані, Вашингтоні та Нью-Йорку.

У пейзажах Дениса було щось особливе — делікатна цифрова обробка лише підкреслювала реальну красу, додаючи світлинам глибини й загадковості.

Любов і батьківство

У 2011 році Денис одружився з Галиною Волгіною. Любов і творчість стали сенсом його життя. Згодом у подружжя народилися дві донечки — Соломія та Мелісса. Він обожнював своїх дівчат і намагався присвячувати їм кожну вільну хвилину. Фотографія на певний час відійшла на другий план — бо головним стало батьківство.

Доброволець. Воїн. Герой

З початком повномасштабного вторгнення Денис активно волонтерив, а згодом пішов добровольцем на фронт. Після підготовки приєднався до бойового підрозділу Сил спеціальних операцій. Службою пишався. 11 травня 2023 року він загинув у Бахмуті, намагаючись врятувати пораненого побратима.

«Він завжди робив усе і навіть більше, і все одно вважав, що цього недостатньо», — написала дружина після його загибелі.

Денис нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.

Світло, яке не згасло

Справу Дениса продовжує його родина. Світлини фотографа стали основою благодійних аукціонів, кошти з яких спрямовують на підтримку українських військових. Дружина заснувала благодійний фонд «Сяо» — це був позивний Дениса.

У китайській філософії «сяо» означає синівську шанобливість — глибоку повагу до роду та предків. Його роботи продаються, а за кошти купують усе необхідне для воїнів. Так пам’ять про фотографа перетворюється на реальну допомогу фронту. За 2,5 роки існування фонду, сума допомоги перевищила 2 мільйони грн.

«А на війні він фотографував зорі…»

Дружина Дениса поділилася з нами скріншотом, який зробив її чоловік на війні. На телефон через нічник він сфотографував зорі і написав, що це Оріон.

«Від фотографа очікують, що він буде знімати, тільки для митця це не просто “клац” — це акт творіння, настрій. Він не репортер, щоб передавати реальну картинку. Він був митцем! І єдиний раз, коли він мав хвилинку на фронті і відчув ту красу, — то були зірки», — говорить дружина Дениса.

Можливо, саме такою і була його місія — показувати красу життя і захищати її. А його фотомистецтво продовжує боронити нашу країну. Його дружина несе в собі не лише пам’ять про видатного митця і коханого чоловіка, а й продовжує воювати з ворогом на іншому фронті — волонтерському.

Вічна слава Герою! Повага та співчуття дружині, дітям та побратимам Дениса Кривого.