Етнічна мозаїка: національні меншини в історії Черняхівщини

Чеські хмелярі, німецькі ремісники, польська шляхта та єврейські торговці – усі вони свого часу формували унікальне обличчя Черняхівщини. Історичне дослідження про національні меншини краю підготувала Андріана Вакулюк, студентка факультету журналістики та практикантка інтернет-видання «Чермедіа». Ми пропонуємо читачам поглянути на Черняхівщину крізь призму її багатонаціонального минулого.

Польський слід: шляхта, магнати та їхні землеволодіння

Найдавніший культурний слід на землях сучасної Черняхівської громади залишила польська спільнота. Довгий час польська шляхта посідала панівне становище у суспільному, економічному та релігійному житті краю, а згодом тут активно діяли представники польського визвольного руху. Письмова історія багатьох навколишніх сіл зафіксована ще з кінця XVI століття. Наприклад, села Дівочки, Горбулів та Високе згадуються в документах із 1584 року, а Сали та Славів – дещо пізніше, після 1650 року. Століттями життя цих поселень розгорталося під впливом потужних польських магнатських родів, найвідомішими серед яких були Немиричі та Корецькі. Місцеві жителі часто ставали заручниками міжусобних чвар магнатів і потерпали від непосильних податків. Проте, попри вікові пласти чужого панування, основу населення краю незмінно становили українці. Вони зберегли свою мову, культуру та ідентичність, тому з часом польські культурні впливи втратили колишню домінантність.

Німецькі колоністи: культура праці та трагедія Фьорстерштадту

Нова хвиля етнічного формування Черняхівщини розпочалася наприкінці XVIII століття з приходом німецьких переселенців. Вони масово рухалися на Житомирщину, шукаючи релігійної свободи, адже серед них було багато лютеран, баптистів та кальвіністів, які прагнули порятунку від утисків на батьківщині. Природний приріст німецького населення тут виявився одним із найвищих у Волинській губернії, причому дві третини колоністів осідали саме в сільській місцевості. Німці принесли на Черняхівщину виняткову культуру праці. Вони засновували відокремлені, зразкові господарства, займалися промислами, обробкою волокон та пошиттям одягу, а українські селяни залюбки переймали у них передові агротехнології.

Прикладом такого успішного господарювання були колонії Андріїв (Андрієво-Німецьке) та Нейборн. Уже в 1866 році в Андріївці відкрили німецьку національну школу, де, за архівними даними, з 1903 по 1907 роки дітей навчав відомий місцевий учитель Адольф Дамшьо. Напередодні потрясінь ХХ століття німецькі родини становили близько 6% населення сучасної громади. Проте у 1930-х роках ця самобутня спільнота потрапила під жорна сталінських репресій, розкуркулення та примусових депортацій. Найтрагічніший епізод розгорнувся в роки Другої світової війни. Окупаційна нацистська влада розглядала Житомирщину як стратегічний плацдарм для колонізації в межах генерального плану «Ост».

Восени 1943 року розпорядженням генерального комісара Ернста Ляйзера між Коростенем і Черняховом було створено особливу німецьку колонію фольксдойчів – Фьорстерштадт, що в перекладі означає «місто лісничих». Центром цієї округи, до якої увійшли 24 населені пункти з населенням понад дев’ять тисяч етнічних німців, став саме Черняхів. Будинки вивезених українців та знищених євреїв заселялися місцевими фольксдойчами. Нацисти відкривали школи для германізації молоді, дитячі садки, суворо забороняли змішані шлюби задля збереження «чистоти раси» і навіть привозили фронтові театри. Наприкінці 1943 року, з приходом Червоної армії, історія Фьорстерштадту раптово завершилася. Місцеві німці, які не встигли евакуюватися, зазнали тотальних репресій радянського режиму за звинуваченням у колабораціонізмі. Внаслідок цих кривавих потрясінь німецька меншина практично зникла з етнічної карти краю, а радянська влада згодом ліквідувала німецькі топоніми, перетворивши Нейборн на Новосілку, а Андрієво-Німецьке – на Андріївку.

Чеські переселенці: хмелярська слава та європейський побут

Не менш яскравий, але значно триваліший слід на Черняхівщині залишили чеські колоністи. Вони почали прибувати сюди в другій половині XIX століття, тікаючи від економічного гніту Австро-Угорської імперії. Царський уряд радо надавав їм свободу віросповідання та звільняв від військової служби, сподіваючись у такий спосіб послабити польський католицький вплив у краї. Згодом чехів делікатно спонукали прийняти православ’я. Чехи були заможнішими за місцевих селян: вони купували великі наділи землі й будували квітучі поселення вздовж доріг – як-от села Окілок та Високе-Чеське, яке сьогодні ми знаємо як Високе.

Чеські мігранти принесли з собою високу побутову та господарську культуру. Вони будували просторі будинки на кілька кімнат, вкриті характерною червоною черепицею, і кілька таких автентичних споруд досі стоять у селі Окілок. Кожен чеський селянин мав повний арсенал тогочасної техніки – від сівалок до жниварок. В Окілку, який заснували дев’ятнадцять чеських купців на землях поміщиці Браунштайн, мешканці власним коштом вибрукували центральну вулицю Пулинську ще у 1911 році, зобов’язавши кожного господаря возити каміння возами. А у Високому чеський підприємець Вебер побудував потужні хмелесушарки, пивоварний завод, два вітряки та млин. Чехи прагнули до нових знань, намагалися здобути освіту і часто ставали заможнішими за місцеве селянство. Саме чехи подарували нашому краю культуру вирощування хмелю, яка згодом перетворилася на головне джерело добробуту колоністів і стала справжньою візитівкою всієї Житомирщини.

До початку колективізації чехи працювали невтомно: прокидалися вдосвіта, вантажили на фаетони свіжу домашню продукцію і везли її на збут єврейським гуртовикам. Коли наприкінці 1920-х років радянська влада примусово згорнула чеську кооперацію, переселенці чинили відчайдушний спротив – масово вирізали та продавали власну елітну худобу, аби не віддавати її до колгоспів. Лише у Високочеській сільраді поголів’я тоді скоротилося наполовину. Чеська історія району завершилася після Другої світової війни, коли у травні 1946 року, згідно з міждержавною угодою, більшість чехів повернулася на історичну батьківщину. Вони залишили по собі добротні будинки, а їхні національні школи перетворилися на українські. Проте дослідження цього спадку триває й сьогодні.

Єврейська громада: серце місцевої торгівлі

Поміж німецькими колоніями та чеськими селами невіддільною частиною місцевого соціуму залишалася єврейська громада. І хоча головним ментальним, торговельним та релігійним осередком єврейства на Житомирщині традиційно вважався Бердичівський край, у Черняхові та навколишніх селах євреї становили помітні 5% населення. Саме вони тримали у своїх руках значну частину місцевої торгівлі хлібом та продуктами харчування, володіли приватними крамницями, займалися ремеслами та здійснювали фінансовий супровід регіонального бізнесу. Проте Голокост назавжди перекреслив цю самобутню сторінку історії. Під час німецької окупації черняхівська єврейська громада була практично винищена, а її конфісковане майно нацисти використали для матеріального забезпечення колоністів Фьорстерштадту.

Нова сторінка цієї історії розпочалася у повоєнні роки, зокрема в 1950-х, коли вцілілі представники громади, повернувшись з евакуації чи військової служби, почали знову селитися на місцях свого колишнього проживання. Проте повернути колишній устрій було вже неможливо через жорстку радянську політику асиміляції, яка нівелювала релігійні та національні особливості меншин. Сьогодні етнічне різноманіття Черняхівського краю зведене до мінімуму, і про його багатолике минуле нагадують лише окремі місцеві прізвища. Проте унікальні матеріали минулого створюють неймовірне підґрунтя для вивчення і дослідження фундаменту, закладеного багатьма народами на цих землях. Зберегти, осмислити та глибоко дослідити цей багатий історичний спадок – важливе завдання для сучасників і майбутніх поколінь нашого краю, яке дозволить краще зрозуміти власну ідентичність. Історія національних меншин Черняхівщини ще зберігає багато маловідомих сторінок.

Якщо у вашій родині є спогади, фотографії, документи чи історії про чеські, німецькі, польські, єврейські або інші громади нашого краю, поділіться ними з редакцією «Чермедіа». Надсилайте нам свої розповіді та світлини – разом ми зможемо зберегти багатонаціональну історію Черняхівщини для майбутніх поколінь.

ЧерМедіа\Андріана Вакулюк

Джерела:

НАЦІОНАЛЬНІ МЕНШИНИ ЖИТОМИРЩИНИ В ХХ СТОЛІТТІ: ВІД
“КОРЕНІЗАЦІЇ” ДО “ВЕЛИКОГО ТЕРОРУ. Тетяна Рафальська
Національні меншини в Україні, 1920—1930-ті роки: Іст. -картогр.атлас /Упоряд.: М.І.
Панчук та ін., — К.: /Четверта хвиля/ :Голов. спеціаліз. ред. літ. мовами нац. меншин
Украї ни, 1995.—104 С
РЕПРЕСІЇ СЕРЕД ЧЕСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ЖИТОМИРЩИНИ. Л.А.Копійченко
МАТЕРІАЛИ МІЖНАРОДНОЇ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ “ЄВРЕЇ В
УКРАЇНІ: ІСТОРІЯ І СУЧАСНІСТЬ”: Збірник наукових праць. – Житомир: Вид-во
ЖДУ ім. І. Франка, 2009. – 456 с.
Історія рідного краю. Навчальний посібник, 2008, Житомир. Л.В.Котенко.
ІСТОРІЯ МІСТ І СІЛ УРСР: ЖИТОМИРСЬКА ОБЛАСТЬ. Головна редакція
української радянської енциклопедії академії наук УРСР.