167 авто вирушило на фронт разом з великодніми гостинцями: черняхівські волонтери відправилися в дорогу

Попри складні часи та умови, волонтерам усе ж вдалося зібрати гостинці для черняхівців та їхніх побратимів. Засновниця фонду «Побратим та волонтери» Ольга Янчук говорить, що цей збір був найтяжчим.

— Можливо, через те, що почалися городи та великодні свята, люди стали менше донатити, але все ж нам вдалося купити автомобіль для нашого земляка. Основна частина коштів — донати від закордонних друзів, трохи черняхівців докинуло. З їжею проблем не було. Люди привозили, а наші незамінні дівчата готували нон-стоп у фонді.

Поки ми розмовляли, до фонду завітали волонтери з селища Головино. Дудар Людмила відкриває багажник, а звідти — аромат домашнього тепла: ще теплі чебуреки, пироги, булочки, тертий пиріг, салат «Шуба». Усе це щойно приготували жінки, які постійно допомагають. Сама ж Людмила розповіла свою непросту історію.

— У мене син зник безвісти ще рік тому, але не лише він — ще брат та два племінники. Але ми сподіваємося. Чекаємо на добрі вісті. Не нудьгуємо, а навпаки, займаємо себе справами: ось із ночі все готували, щоб усе було смачне та свіже.

Волонтери вирушають за декількома напрямками. Від початку війни їм вдалося передати 166 автомобілів. 167-ма, наповнена смаколиками та необхідними речами, виїхала 4 квітня для прикордонника Богдана Попатенка. Серед гостинців — символ свята, паска.

— Пасочки нам пече Марія Гуцелюк та її чоловік. Вони з 2022 року печуть смаколики та допомагають. У неї золоті руки. Ми раді, що хлопці відчують свято на передовій, — говорить Ольга, яка особисто везе гостинці. Також вона розповідає, що для неї це вже певна місія — їхати особисто. — Вам не передати ці відчуття. Це не такі стосунки, як у матері до сина, чи жінки до чоловіка, чи дитини до батьків — це щось вище. На дуже високих вібраціях. Ми знаємо, що вони чекають, тому робимо все можливе, щоб дістатися місця призначення.

Нещодавно ми знайомили читачів з волонтерським фондом «Побратим та волонтери». Але в Черняхівській громаді про них знають усі, та не всі допомагають, розповідає Ольга.

— Один фермер дав нам багато цибулі. Ми вирішили її продати по 5 грн за кілограм, щоб за ці кошти купити те, що потрібно. Але люди на ринку не підходили. Ящик для гостинців поїхав порожній. Хоча інші люди, зокрема на Малинському ринку, коли почули, що ми їдемо, дали овочі та фрукти. Не без добрих людей.

Важливий момент — завантаження авто. Усе пофасовано, розкладено по ящиках і, що важливо, підписано: «Для наших Героїв», «Від небайдужих сердець»… І дійсно, ці серця сповнені любові. На кухні — останні приготування, ті ж самі дівчатка-волонтерки, які разом уже 4 роки. Сьогодні з самісінького ранку вони на ногах. Втомлені, але натхненні.

— Посилки для захисників. Ми хочемо, щоб їм смакувало, адже ми вклали туди серце, турботу та любов, — говорить Тамара Анатоліївна, колишня вчителька молодших класів.

Цього разу не все вдалося зібрати, адже потреби на допомогу є завжди, тому збір не зупиняється. Волонтери дякують усім, хто долучився до допомоги і вирушають в довгу та небезпечну дорогу. На фронт летить дух Великодня, і це сьогодні — найважливіша місія.