Кому потрібен наставник і як ним стати: що передбачає закон

18 грудня парламент 259 голосами «за» підтримав у цілому законопроєкт №13200 «Про наставництво». Документ вперше на рівні закону визначає, що таке наставництво, хто може бути наставником і хто має право на таку підтримку.

Що таке наставництво

Наставництво — це добровільна, регулярна та безоплатна підтримка дитини або молодої людини дорослим наставником. Йдеться не про матеріальну допомогу, а про особисту участь: спілкування, підтримку, допомогу у навчанні, плануванні майбутнього та розвитку життєвих навичок. Закон закріплює наставництво як окрему соціальну послугу. Тобто держава офіційно організовуватиме підбір, навчання та супровід наставників, а також контролюватиме процес.

Хто може мати наставника

Право на наставництво отримують:

• діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування;

• діти, які перебувають у складних життєвих обставинах або в закладах цілодобового перебування;

• діти загиблих захисників;

• діти, які постраждали від воєнних дій;

• депортовані або примусово переміщені діти;

• неповнолітні вагітні;

• одинокі матері чи батьки до 23 років у складних обставинах;

• молоді люди 18–23 років із числа дітей-сиріт або ті, хто проживає у закладах.

Яким буває наставництво

Закон вводить два формати:

• індивідуальне — коли наставник працює з конкретною дитиною чи молодою людиною;

• корпоративне — коли до наставництва долучаються організації або колективи. Організація наставництва включає пошук кандидатів, їх навчання, оцінку, взаємодобір із дитиною, супровід і моніторинг.

Хто може стати наставником

Наставником може бути людина, яка:

• досягла 21 року;

• пройшла спеціальну підготовку;

• отримала позитивний висновок;

• уклала письмовий договір.

Закон встановлює й обмеження: наставниками не можуть бути особи з певними судимостями, позбавлені батьківських прав або ті, чий стан здоров’я чи залежності унеможливлюють таку діяльність.

Обов’язковий договір і контроль

Наставництво здійснюється виключно на підставі письмового договору. У ньому визначаються сторони, строки, умови та підстави для припинення співпраці. Документ також закріплює принципи добровільності, конфіденційності, індивідуального підходу та пріоритету найкращих інтересів дитини. Передбачено державний нагляд, систему супроводу наставників і фінансування з державного та місцевих бюджетів.

Чому це важливо

До цього наставництво існувало переважно як ініціативи громадських організацій. Тепер воно отримує чіткі правила і державну підтримку. Закон має на меті допомогти дітям і молоді, які ростуть без стабільної підтримки дорослих, легше інтегруватися в суспільство та будувати власне майбутнє.