Друзі, ми розпочинаємо нову рубрику — психологічну.

У складні часи особливо важливо бути поруч і підтримувати одне одного. Єднання, щирість і турбота — це те, що допомагає нам вистояти й рухатися далі. Саме тому ми запускаємо простір для розмов про внутрішні переживання, складні стани та питання, які хвилюють кожного з нас.

Знайомтеся — Надія Лихошвед, психологиня з 20-річним досвідом роботи. Працює в інтегративному підході, поєднуючи психологію та духовність. Її професійна місія — допомогти людині повернутися до себе: навчитися чути власні імпульси, відчувати справжні потреби й не соромитися своєї внутрішньої правди. У цій рубриці пані Надія відповідатиме на запитання, які часто залишаються без озвучення, але не перестають турбувати.

І сьогодні говоримо про те, з чим, переконана, стикався кожен, — жалість до себе. Чим вона може зашкодити? Де межа між підтримкою себе і саморуйнуванням? І що робити, коли в якийсь момент себе справді дуже шкода?

Слово — пані Надії.

Чому не можна себе жаліти?

Досить часто можна почути: «припини себе жаліти!» або «тільки не починай себе жаліти, бо з цього не вигребеш!» чи «вона занадто себе жаліє!». Припинити? Чому? Як, коли погано, і хто ж тоді пожаліє? Не жаліти себе не означає не помічати відчуттів, ігнорувати біль чи розпач. Не жаліти себе — означає не послаблювати себе ще більше! Жалість до себе і інших людей — не найкраще відчуття, адже вона опускає людину вниз і тільки погіршує стан.

Жалість, як щось липке, розтікається тілом і залишає внизу, де темно, страшно і виходу зовсім не видно! Щоб розібратися в цій темі, важливо для початку дізнатися суть поняття «жалості» і чітко відрізнити його від «співчуття і підтримки».

Жалість — це емоційна реакція до себе чи іншої людини, яка переживає непростий період, страждання чи горе. Жалість бачить іншу людину не як рівну, фокусується на її безпорадності, нівелює силу і можливість пережити, витримати, продовжити рух. Несвідомо, коли я когось жалію, я відчуваю власну силу перед цією людиною, власну перевагу над нею і те, що моє становище набагато краще в цей момент. Жалість зменшує, бачить жертву, не допомагає і не підтримує, не вірить, вішає ярлики і оцінює. Те ж саме ми робимо і з собою, коли жаліємо.

Підбиваючи підсумки власних невдач і труднощів, оцінюючи себе не найкращим чином, фіксуючись на слабкості і неспроможності, ми заводимо себе у глухий кут і знімаємо з себе відповідальність і вплив на ситуацію, визнаючи безвихідь. Голос жалості: «що ж це за доля у тебе, як не одне, то інше, шкода, що твоє життя не складається!», «бідненька, все не як у людей!» Співчуття, на відміну від жалості, ділить з людиною її переживання, несе в собі бажання підтримати, вірить у сили людини і не ставить вас вище. Співчуття звучить так: «я бачу, що тобі важко, і я поруч!», «так, зараз боляче, але ти справишся!» Як зробити так, щоб, коли не дуже добре, не погіршувати свій стан жалістю, а бути собі підтримкою?

Якщо переживаєте складний період і відчуваєте багато неприємних відчуттів, хочеться себе жаліти, спробуйте наступне:

• визнайте це вголос, назвіть усе те, що відчуваєте, і дайте цьому місце, дозвольте собі поплакати;

• озвучте свої бажання від цього стану, наприклад: хочеться лежати і ні з ким не спілкуватися; хочеться сховатися і бути невидимою; бити від злості тарілки; хочеться плакати і просити допомоги; хочеться прокинутися і щоб усе було вирішено.

Тут є цікавий момент: як тільки ми називаємо своє відчуття, визнаємо свій стан і озвучуємо, в роботу вмикається префронтальна кора головного мозку, яка відповідає за самоспостереження. У момент усвідомлення мозок розвертається увагою вглиб, і знижується активність мигдалеподібного тіла, уходить страх і тривога, відчуття і емоції втрачають інтенсивність, звична реакція припиняє бути єдиним варіантом, з’являється вибір, і можна йти далі: запитайте себе, що я можу зробити, щоб змінити це вже зараз? що мене порадує чи трохи підвищить настрій? Додавайте дії одразу, не чекаючи! Так ви себе підтримуєте і допомагаєте, без непотрібної жалості, яка активізує жертовність і позбавляє виходу!

І ще дуже важливо знати, що бажання жаліти інших — це завжди про гординю, якій так важливо періодично підніматися НАД, і це саме та правда, яку про себе варто знати, щоб могти з цим щось зробити.