Від мрії до бренду без кордонів: як черняхівське ательє TIN Family підкорює Данію та всю Україну
Колись дві дівчини мріяли про власне ательє. Вони починали з кількох тисяч гривень, купленої тканини та великого бажання створювати одяг, який дарує людям відчуття затишку і краси. Сьогодні ж ексклюзивні світшоти та вишиті сукні черняхівського ательє TIN Family носять не лише в Україні, а й у Данії. І навіть війна, яка розділила засновниць різними країнами, не зупинила їхню справу — навпаки, відкрила нові можливості.
Історія ательє TIN Family та його засновниць — Наталії Кірічек і Ірини Долинської — у спеціальному інтерв’ю для нашого видання. Особисто для мене ця історія дуже натхненна. Адже лише справжня любов до своєї справи дає стільки сили й терпіння, щоб рухатися вперед, не здаватися й розуміти: справа життя — це не завжди про гроші. Це про те, що ти створюєш для себе і для людей. ⸻
Як усе починалося
— Наталіє, особисто я замовляла у вас вечірню сукню ще 16 років тому. Тоді ви шили вдома і, мабуть, могли лише мріяти про власне виробництво?
— Так, я вас пам’ятаю. Тоді ще була приємно здивована, що люди замовляють не лише практичні речі, а й розкішні вечірні сукні.
Так, я шила вдома, і мені це дуже подобалося, адже шити я обожнювала завжди. Згодом я зрозуміла, що мені хочеться бути між людьми, мати колектив, спілкування, створювати щось вагоміше й масштабніше. Але великих коштів для цього не було. Тому все збиралося по крупинках: пошила — продала, знову вклала в пошиття. Так поступово з’являлися перші машинки.
— Ірино, а як ви прийшли до ательє?
— Як не дивно, але у мене немає спеціальної освіти — я не швачка. Але маю гарні організаторські здібності. Все почалося з ідеї про власну справу, і наші бажання зійшлися, тому ми вирішили спробувати. Наша історія почалася у 2019 році з простої ідеї — шити одяг, у якому затишно і який об’єднує родини. З нами ще була Тетяна. Вона й досі є частиною нашої історії та життя ательє. Нині вона розмальовує світшоти та інший одяг власноруч під замовлення, хоча працює ще й в іншій сфері. Добре пам’ятаю, як ми скинулися по 1000 гривень, купили тканину і пошили перші костюми. Продали — знову купили тканину. І так по колу. Ми все вкладали у матеріали. Наші костюми почали ставати популярними, і це дуже підбадьорювало.
— Ви спеціалізувалися лише на костюмах?
Наталія:
— Спочатку це були переважно костюми та світшоти — класичні й повсякденні. Але згодом почали з’являтися клієнти, які хотіли одяг «не як у всіх». І це стало нашою родзинкою — індивідуальний підхід, якість та бажання робити людей щасливішими.
Ірина:
— Для нас важливо було стати справжньою майстернею для здійснення жіночих бажань, а не просто ательє, де можна підрубити штани. Хоча й це теж важливо. Тому ми почали рухатися вперед, пропонувати жінкам різні варіанти та моделі — і так поступово стали ательє мод.
— Якщо вже про моду, то чи виникало бажання створити власний показ?
Ірина:
— До війни у нас була ідея створити марш вишиванок, адже ми шили їх на замовлення. Але, на жаль, ми не встигли цього зробити.
Наталія:
— Я реалістка і розумію, що зараз це поки неможливо. Війна внесла свої корективи.
У цей час в ательє тихенько за машинкою працює молода стажерка Дарина. Вона визирає і з захопленням говорить: — Я мрію про показ. І в цей момент стає зрозуміло: якщо є мрія — буде й реалізація. Адже дівчата з TIN Family уже не раз доводили, що наполегливість творить дива. ⸻
Міжнародний ринок
Під час війни ательє, як і багато українських підприємств, пережило переломний момент. Ірина з дітьми виїхала до Данії. Наталя також певний час перебувала за кордоном, але згодом повернулася додому. Якийсь час усім було не до шиття. Та згодом з’явилися постійні клієнти — і робота знову почала оживати.
— Ірино, для мене стало справжнім відкриттям те, що, перебуваючи далеко, ви не лише ведете справу, а й відкриваєте нові можливості.
— Це справа мого життя. Я дуже люблю нашу команду і наше ательє, тому відстань не стала перешкодою. Навпаки — я почала просувати наш бренд за кордоном. Я почала писати у місцевих групах, виставляти фото наших робіт — і дівчата зацікавилися. Ми розробили онлайн-лінійку для примірок і почали виконувати замовлення. За кордоном українки дуже сумують за вишиванками, одягом з українськими символами та малюнками. Тому ми із задоволенням почали шити і відправляти речі в Данію. Навіть пошили вишиту українську сукню, яка стала весільною.
— На чому сьогодні спеціалізується ательє?
Наталія:
— Ось бачите, ми придбали нову машинку, яка шиє хутряні вироби. Цього року ми прийняли дуже багато замовлень на перешив шуб та дублянок. І це не лише Черняхів — нам почали надсилати одяг з усієї України. Також щороку на сезон випускних ми приймаємо замовлення на сукні. Індивідуально підбираємо кожен образ та враховуємо всі побажання клієнтів. Але про пошиття такої сукні потрібно подбати завчасно — вона не шиється за тиждень. Ми ретельно обираємо тканини та фурнітуру, щоб усе було якнайкраще. Маємо також досвід пошиття м’яких елементів для садових меблів зі спеціальної тканини для вулиці — вона не промокає і легка у догляді. ⸻
Плани та мрії
— Ірино, Наталіє, які у вас плани та мрії?
Наталія:
— Я хочу й надалі робити те, що добре вмію і люблю. Щоб ніякі негаразди не ставали нам на заваді. І щоб наші клієнти завжди були задоволені та поверталися знову.
Ірина:
— Насправді планів у нас багато. Ми поступово будемо розповідати про них на наших сторінках. Є навіть бажання створити курси для початківців, але все поетапно — ми над цим працюємо. І, звісно, чекаємо вас у Черняхові в нашому ательє. Але не лише там — ви можете написати нам, і ми зробимо примірку онлайн.
Сьогодні можливо все — аби було бажання. А бажання у нас є.
