Пісні, що народжуються серцем: інтерв’ю з черняхівською поетесою-пісняркою Людмилою Совсімовою

Учора у Черняхові відбувся концерт співака Віталія Лобача. Зі сцени прозвучала пісня «Зачарований тобою» — на слова нашої землячки, письменниці-піснярки Людмили Совсімової. Але ця композиція — лише маленька частинка її творчості. За роки роботи пані Людмила написала десятки пісень, які виконують військові оркестри, молоді співаки та відомі артисти. Про свій творчий шлях, волонтерство, підтримку молодих талантів і роль української пісні під час війни вона розповіла у нашому інтерв’ю.

«Мабуть, усе почалося ще в училищі…»

— Пані Людмило, учора у Черняхові прозвучала пісня «Зачарований тобою». Які відчуття, коли зі сцени звучать слова, написані вами?

— Це завжди особливий момент. Коли пісню виконує артист, вона ніби починає жити власним життям. «Зачарований тобою» — одна з тих пісень, які народилися дуже щиро. Пісні написані мною звучать вже на багатьох сценах країни. І пишаюся тим, що їх виконують військові оркестри.

— Коли ви зрозуміли, що поезія стане важливою частиною вашого життя?

— Мабуть, ще під час навчання у Бердичівському педагогічному училищі. Тоді я часто писала тексти для різних свят, конкурсів, заходів. Потім я писала для різних заходів у дитячому садочку, де працювала. Але справжнім поштовхом став 2014 рік. Події в країні дуже змінили людей, і в моїй творчості з’явилося багато патріотичних пісень. Перші пісня мені допомагала редагувати Наталя Ковшевна, це були потужні патріотичні пісні. А коли я вийшла на педагогічну пенсію, змогла повністю присвятити себе музиці та волонтерству.

Волонтерство і сила музики

— Відомо, що ви активно займалися волонтерством. Як це почалося?

— Із 2014 до 2019 року я координувала волонтерський рух на Черняхівщині. Ми допомагали нашим військовим, збирали необхідні речі, підтримували їх.

Пісні для військових оркестрів

— Ви співпрацюєте і з військовими оркестрами. Як виникла ця ідея?

— Все почалося з бажання підтримати наших військових не лише словами, а й піснею. Для 95-ї бригади та 199-го навчального центру ми створювали композиції разом із керівниками оркестрів Русланом Грабовським та Русланом Біляченком. Для 93-ї механізованої бригади, оркестру «Назустріч сонцю», були написані пісні «Слідом за журавлями», «Солов’їна, моя Україна» та «Україні». Останню виконала переможниця «Х-фактора» Юлія Корольова.

— Відомо, що одна з ваших пісень стала фактично гімном офіцерів.

— Так, це «Уперед, офіцери». Музику написав Володимир Будейчук, а виконав Любомир Тарнавський. Сьогодні її виконують майже всі оркестри Збройних Сил України. Для мене це велика честь.

Про молоді голоси

— Ви багато допомагаєте молодим виконавцям. Чому це для вас важливо?

— Бо талант потребує підтримки. Іноді молодим артистам просто ніде взяти гарний репертуар або поради. Якщо я можу допомогти — роблю це. Вважаю, що держава не дуже підтримує молодих виконавців, а за ними майбутнє.

— Розкажіть про тих, кому вже вдалося допомогти.

— Наприклад, Сергій Басюк — дуже талановитий співак із рідкісним бас-баритоном. Ми працювали над піснями «Сліди на снігу» та «Україні так хочеться жити». Я познайомила його з композитором Михайлом Модою. Зараз Сергій співає у хорі «Хрещатик» і навіть створив власну агенцію.

— Є й зовсім юні виконавці?

— Так, Дар’я Самарець із Дніпра. Їй лише 15 років, вона сирота. Ми записали пісню «Моя країна» з військовим оркестром, а зараз готуємо нові — «Незабутки» та «На березі моря».

— А співпраця з Віталієм Лобачем?

— Вона вже перейшла на професійний рівень. Ми навіть уклали авторські договори. Його пісня «Зачарований тобою» — на мої слова вчора лунала в Черняхові.

Поетеси з усієї України

— Ви об’єднали навколо себе поетес із різних регіонів. Як з’явилася ця ідея?

— Ми хочемо, щоб Україна мала більше якісних пісень.Тому створили своєрідний творчий тандем. До нього входять Марія Романович зі Львова, Зоя Журавка з Полтавщини, Наталія Яковлєва з Хмельниччини, Олена Трач-Коржова з Харківщини та Тетяна Конюшенко з Дніпропетровщини.

— Яка мета цього об’єднання?

— Створити спільні проєкти та канал, де звучатиме українська музика. Ми хочемо, щоб пісні лікували зболені серця українців. Нам завжди нарікали «сусіди», що ми крадемо їх пісні, але це не так, ми маємо дуже багато талановитих людей, просто їх потрібно підтримувати.

Про творче життя Черняхівщини

— Черняхівщина має своїх поетів і митців. Наскільки активне це середовище?

— У нас є багато талановитих людей. Наприклад, найстарша поетеса району — Галина Мельниченко. До речі, сьогодні у неї день народження. Її онука, яка живе в Данії, створила канал для популяризації бабусиних пісень, а син Борис також пише.

— А творчі зустрічі?

— Ми часто їх організовуємо у бібліотеці. Там збираються Віктор Остроух, Наталя Ковшевна, Василь Богачук, Світлана Вигівська. Це дуже тепла атмосфера, де народжуються нові ідеї.

«Українська пісня має бути справжньою»

— Якою, на вашу думку, повинна бути сучасна українська пісня?

— Вона має поєднувати академічність і естрадність. Щоб її легко було запам’ятати, щоб люди хотіли співати. На жаль, іноді з’являється багато тимчасового «ширпотребу». А пісня повинна жити довго.

— Що б ви хотіли змінити у сфері культури?

— Хотілося б, щоб держава і місцева влада більше підтримували молодих талантів. Бо багатьом із них дуже важко самостійно пробитися на велику сцену.

Слухаючи Людмилу Совсімову, розумієш: її пісні — це не просто тексти. У них — любов до України, підтримка для військових і віра у молоде покоління. А значить, попереду ще багато нових мелодій, які народжуватимуться саме тут — на Черняхівщині.

З її творчістю можна ознайомитися на сторінці авторки – https://www.facebook.com/luda.sovsimova?mibextid=wwXIfr&rdid=QLmZd5njgy0aJWwq&share_url=https%3A%2F%2Fwww.facebook.com%2Fshare%2F1C2fTr2uPe%2F%3Fmibextid%3DwwXIfr#