Благодатна ікона Божої Матері: у Славові десятиліттями бережуть святиню, яка, за переказами, захищає людей

Село Славів на Черняхівщині – затишне та розлоге. Воно розкинулося серед пагорбів і родючих полів, а його особливою окрасою є старовинна дерев’яна церква, збудована у формі хреста. Вона вважається найбільшою дерев’яною святинею Черняхівської громади та надає селу неповторного автентичного колориту. Та найбільшим скарбом храму місцеві жителі називають не його архітектуру, а благодатну ікону Божої Матері, яка, за народними переказами, захищає від граду та допомагає людям у найскладніші моменти життя.

Щосуботи о 9:00 у храмі розпочинається богослужіння. Та ще задовго до нього, о восьмій ранку, настоятель храму отець Олександр уже порається біля церкви – косить траву, готує подвір’я та налаштовується на свою головну місію – служіння Богові та людям. У Славові нині проживає небагато людей, але під час служби храм наповнюється парафіянами. Вони приходять сюди почути Боже слово, помолитися та приклонитися до ікони, яку вважають особливою.

«Ця ікона пережила багато. Коли церкву двічі закривали, а в приміщенні облаштовували клуб, місцева жителька Ганна забирала її до себе додому. Люди ходили до її хати, щоб помолитися та приклонитися до святині», – розповідає мешканка села Людмила.

Історія храму справді непроста. У радянські часи церкву закривали, а її приміщення використовували не за призначенням. Тоді ж була розібрана дзвіниця. Лише у 1994 році святиня знову відкрила свої двері для вірян і відновила богослужіння. Нову сторінку в історії громади відкрито у 2024 році, коли релігійна громада храму ухвалила рішення про перехід із юрисдикції Української православної церкви Московського патріархату до Православна церква України. Відтоді храм продовжує своє духовне служіння вже у складі помісної української церкви.

Проте, незважаючи на поважний вік і випробування, святиня збереглася до наших днів та й нині має особливу, намолену атмосферу. У відкритих джерелах зазначається, що Хрестовоздвиженська церква у Славові була збудована у 1802 році коштом прихожан. Також згадується, що раніше в урочищі Кувдоби існувала давніша церква, яка, за народними переказами, «пішла під землю» і не збереглася до наших днів. Після цього жителі звели новий храм, який став центром Славівського приходу. До нього належали також села Пекарщина, Мокренщина, Селянщина, Копельн та Млинок.

Втім, місцеві жителі розповідають ще одну історію. За їхніми спогадами, значну роль у житті храму відіграли сестри Крушевські – землевласниці та меценатки, які підтримували церкву фінансово. Їхні імена та деталі діяльності ще потребують архівного підтвердження, але пам’ять про їхню доброчинність досі живе серед людей.

Настоятель храму отець Олександр розповідає, що ікона Божої Матері належить до Києво-Братського типу. Колись вона, ймовірно, була оздоблена позолотою, однак під час перенесень та випробувань частина оздоблення була втрачена. Нині для святині виготовили спеціальний кіот, аби кожен охочий міг підійти до образу, помолитися та попросити заступництва.

Хрестовоздвиженська церква у Славові – це не лише архітектурна пам’ятка, а й місце сили для багатьох поколінь жителів Черняхівщини. Уже понад два століття тут лунає молитва, хрестять дітей, вінчають молодят і проводжають в останню путь тих, хто відійшов у вічність. Отець Олександр та прихожани дбайливо опікуються храмом. Завдяки небайдужим людям нещодавно вдалося оновити іконостас. Нині ж громада збирає кошти на зовнішнє оздоблення та оновлення фасаду церкви. За словами священника, місцевий фермер Іван Шателюк пообіцяв допомогти храму після збору врожаю.

Тож хочеться побажати, аби цей рік був щедрим – на врожай, на добрі серця та на людей, які допоможуть зберегти одну з найстаріших святинь Черняхівщини. Адже поки у старовинному дерев’яному храмі лунає Боже слово і горить лампада перед благодатною іконою, живе й пам’ять про тих, хто століттями беріг цю святиню.

ЧерМедіа\Вікторія Дубовик